Дитина плаче: п’ять рятівних рішень для дорослих
Плач — спроба дитини відрегулювати складний стан або покликати на допомогу, якщо вона не дає собі раду із ситуацією. Часто батьки і вихователі не знають, як реагувати на дитячі сльози. Щоб допомогти дорослим зрозуміти причину плачу та навчити заспокоювати дитину, скористайтеся матеріалами цієї консультації. У ній ми зібрали п’ять типових ситуацій, у яких плаче дитина, та способи їх розв’язати
Дитина потребує уваги.
Плач – один із дієвих способів повернути до себе увагу. Є діти, які не можуть по-іншому покликати дорослого на допомогу. Коли така дитина потребує присутності мами чи тата, вона починає плакати. У такі моменти дитина почуває себе самотньою і переживає тривогу через те, що її всі залишили. Важливо повернути дитині відчуття зв’язку.
Рекомендації для батьків.
Проводьте більше часу з дитиною, частіше обіймайте її. Завдяки тактильному контакту дитина отримує визначення того, що вона існує і її люблять. Якщо ви змушені йти надовго, завжди говоріть дитині, коли ви повернетеся, і повертайтеся вчасно.
Важливо пам’ятати: під час сильного плачу у дитини збивається дихання, що не дає змоги проявити емоції зовні та пережити їх до кінця і, відповідно, заспокоїтися. Можемо сказати дитині: «Ти можеш плакати, але дихай». «Подихаймо разом, щоб допомогти твоїм слізкам».
Дитина реагує на обмеження дорослого.
Коли дитина плаче у відповідь на заборону дорослого, це здебільшого схоже на крик – вона сердиться, що хтось заважає їй досягнути мети. При цьому реакція дитини може бути досить інтенсивною.
Рекомендації для дорослих.
Важливо витримати реакцію дитини на заборону. Тобто не скасувати своє рішення, не карати за бурхливу реакцію, а визнати почуття дитини, озвучити його їй пояснити дитині причину заборони. При цьому необхідно залишатися непохитною у своєму рішенні: «Ти сердишся на мене за те, що я не купила іграшку таку, яку ти хотіла?» або «Я розумію твоє обурення. Утім віддати тобі м’яча зараз я не можу. Почекай поки ми не вийдемо на майданчик». Певний час дитина ще може бурхливо висловлювати невдоволення – так вона переживає зіткнення з вами, як із бар’єром, який не може подолати.
Слідом за «сердитою» реакцією згодом виникає печаль і дитина починає плакати інакше, адже тепер потребує розради.
Визнайте почуття дитини знову. «Так, ти дуже засмутилася, я розумію. Це справді сумно, коли не можеш отримати те, що хочеш.» Під час такої взаємодії дитина вчиться сприймати «межі» і водночас отримує визнання своїх почуттів. Отже, і вона сама згодом зможе прийняти почуття інших, зокрема і батьків.
Дитина намагається впоратися із напруженням.
Коли дитина пізнає світ, їй доводиться стикатися із фізичним та емоційним напруженням. Це важлива умова для того, щоб у майбутньому дитина сформувала вміння досягати бажаного. Долаючи бар’єри, дитина відчуває не лише збудження та інтерес, а й стрес, який пов'язаний із різними обмеженнями. У момент напруження дошкільник може розплакатися – у такий спосіб його організм виводить продукти розпаду гормонів стресу й, відповідно, позбувається емоційного навантаження.
Рекомендації для батьків.
Якщо ви помічаєте, що дитина потрапила у скрутне становище, не залишайте її наодинці із труднощами. Розділить із нею напруження, яке виникло. Запропонуйте дитині разом розібратися із проблемою і пошукати способи розв’язання її. Відчуття, що вона не залишилася один на один із проблемою, допоможе дитині відчути опору.
Рекомендації для вихователів.
У дитячому садку дитина може розплакатися, коли виконує певне завдання. Причиною такої поведінки дитини може бути втома. Памя’тайте, що протягом дня потрібно чергувати активну, напружену діяльність із розслабленням та відпочинком.
Дитина відчуває фізичний біль.
Плач дає дитині змогу послабити болісні відчуття. Під час плачу організм синтезує природні анестетики – енкефаліни та ендорфіни, які блокують передавання больових сигналів у мозок. Водночас дитина потребує, щоб дорослі помітили її хворобливий стан. Адже визнання почуттів – теж своєрідний анестетик у болісній ситуації.
Рекомендації для дорослих.
Коли дитина плаче від болю, підтримайте її: обійміть, скажіть, що вірити її відчуттям. Дайте дитині достатньо часу, щоб вона заспокоїлася. Наприклад, скажіть: «Так, я вірю тобі. Це справді дуже боляче. Ще трішки поболить і перестане.»
Дитина засмутилася або образилася.
Діти дошкільного віку дуже вразливі. Коли дитина чимось засмучена, нею можуть керувати почуття та емоції. Залежність від віку дитини здатність розуміти, що з нею відбувається, змінюється. Що молодша дитина, тім більше вона потребує, щоб дорослий визнавав та пояснював те, що з нею відбувається.
Рекомендації для дорослого.
Щоб допомогти дитині, яка плаче, спробуйте припустити, що могло її образити або засмутити, що передувало цій реакції. Маленька дитина не може сама встановити причинно-наслідковий зв'язок між подією та своєю реакцією на неї. Щоб зорієнтуватися в ситуації, звертайте увагу на тілесні прояви дитини. Наприклад, сумна дитина має похнюплений вигляд. Натомість дитина, яку скривдили, відчуває ще й злість, що робить її тіло більш напруженим.
Якщо ви є учасником події, то будьте готові до того, що дитині знадобиться трохи часу, щоб заспокоїтися. Важливо показати їй, що втрата, яку вона зараз переживає, не назавжди: «Максиме, ти дуже хотів подивитися мультик, але я вимкнула планшет, бо час лягати спати. Ти дуже розсердився на мене? Це справді неприємно і може розлютити. Завтра я обов’язково увімкну тобі продовження.»