АДАПТАЦІЯ – це пристосування дитини до нових умов. Для того, щоб цей процес відбувався гармонійно та легко,  дітей потрібно готувати до відвідування дошкільного закладу. Про те, як це потрібно робити будемо послідовно вивчати далі.

1. Дитина має бути готовою до змін: може перебувати окремо від батьків упродовж дня й не відчуває через це стрес, упевнена в собі, з гордістю говорить про себе, може самостійно зайняти себе, може чекати протягом коротких проміжків часу.

       Практична порада: пограти з дитиною разом: в ігровому середовищі створити куточок та за допомогою ляльок  відтворювати різні ситуації (приходять до групи діти, перезуваються, сідають за столи, повідомляють про потреби). Можна  розповісти свою історію про відвідування дитячого садка.

​

​

     2.   Ставлення батьків до дитячого садка дитина відчуває під час розмов дорослого з іншими дорослими та під час спілкування із дитиною. Намагайтеся інформувати дитину про те, що може відбуватися у дитячому колективі, інформуйте спокійним тоном, виключайте умовності.

       Практичні поради: читайте дітям  оповідання й вірші. На жаль, сучасна дитяча література не дуже балує нас такими творами. Найбільш послідовне зображення дитячого садка можна знайти в літературі радянського періоду. Це цикл оповідань С. Баруздіна «Світлана», Н. Калініної «Малята». Слухаючи такі твори, дитина знайомиться з особливостями дитячого    садка, його режимом, людьми, які в ньому працюють, та ін. Стає зрозумілим, що в дитячому садку діти їдять, сплять, ліплять, малюють, спілкуються, гуляють, танцюють тощо. Ось, наприклад, деякі назви оповідань С. Баруздіна: «Нові книжки», «Коли не буває нудно», «За обідом», «Прогулянка», «Спати пора», «Хто скоріше підросте», «Перші букви».

      Звичайно, в оповіданнях, які написані в 1960-ті роки, зустрічаються ідеологічні, географічні й інші елементи, характерні для минулої епохи, однак, якщо твір гарний, то ці моменти принципово не заважають сприйняттю. Батьки можуть або опустити цей момент, не читати його, або спокійно прочитати й коротко пояснити.

      У відомої дитячої письменниці М.Познанської є ціла низка творів, присвячених дитячому садку.

       Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – відведу у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

 

       3. Дотримуйтесь відповідного режиму дня або дбайте про фізіологічну готовність дитини до дитячого садка: Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі, дитина має можливість та здатність повідомляє про свої потреби, як то піти до туалету, просити пити, іти на прогулянку та інше.

        Зрозуміло, не можна говорити про якийсь суворий, до хвилини вивірений режим дня дошкільника: незначні відступи, обумовлені індивідуальними особливостями дитини, цілком припустимі.

        Практичні поради: Але в якості орієнтира можна використовувати такий графік: підйом о 7.30 ранку, сніданок − 8.30-9.00, потім ігри, розвиваючі заняття, прогулянка, якщо дозволяє погода, обід − з 12.30 до 13.30, потім двогодинний сон, підвечірок (близько 16.00), ігри і заняття до вечері (в 18.30) і після нього, відхід до сну не пізніше 21 години.

​

      4.  Дбайте про побутову самостійність дитини. Приділіть увагу одягу і взуттю, який ваш син або донька будуть носити у дошкільному закладі. Черевички і чобітки - без шнурків і складних застібок. Краще на гумках або липучках. Якщо процес самостійного одягання-роздягання вимагає шліфування, відпрацюйте відповідні навички.

         Практичні поради: Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучі зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

​

        5. Розвивайте мовлення дитини. Усі дітки розвиваються по-різному. Одні вже в 2-3 роки читають короткі віршики напам'ять, а інші використовують лише кілька слів. Якщо ваш малюк належить до другої групи – не варто перейматися завчасно. При наявності достатнього пасивного словникового запасу (слова, які дитина розуміє) можна прискорити появу мовлення в малюка. Головне - мотивувати дитину спілкуватися за допомогою слів, словесно передавати свої бажання.

        Практичні поради: Грайте з дитиною в ігри, які потребують двох учасників: кидайте один одному м'яч або катайте машинку. Коли настане ваша черга, почекайте, щоб дитина висловила вимогу. Для цього вона може вимовити слово «м'яч», якщо це для неї занадто складно – звук «м», що імітує це слово. Якщо дитина вже може вимовляти слова – навчіть її висловлювати прохання фразою: «м'яч, будь ласка» або «дай м'яч».

        Тримайте речі в коробках, які щільно закриваються. Коли дитина захоче печиво, дайте їй його разом з коробкою. Дитина не зможе її відкрити й віддасть її вам назад з проханням про допомогу.

        Використовуйте механічні іграшки або інші, з якими дитині буде складно поводитися. Заведіть іграшку й дайте її дитині. Коли завод закінчиться, дитина змушена буде попросити вас про допомогу. Навчіть малюка використовувати для цього слова або звуки.

         Пускайте мильні бульбашки разом з дитиною. Коли настане черга дитини, щільно закрутіть кришку. Зачекайте, поки дитина словами або звуками попросить вас відкрити її.

​

       6. Розвивайте ігрові дії дошкільників. Ігрові дії немовляти тісно переплітається з першими кроками на шляху пізнання дійсності. Спочатку дитину приваблюють яскраві, незвичні, блискучі предмети у своєму оточенні. І вона маніпулює ними, щоб роздивитись, ознайомитись. З півроку і до півтора років виникають відображувальні предметно-ігрові дії. Дитина починає вирізняти в іграшках певні властивості, пов’язувати свої дії та їх результат, в якому виявляється та чи інша властивість предмета.

         Від одного року дитина навчається ходити, оволодіває мовленням, тобто її можливості значно розширюються. Досвід виконання предметних дій підводить малюка до їх узагальнення: він навчився набирати пісок совочком, а згодом робить це і за допомогою відерця; подібно до того, як набирав пісок, набирає сніг. У цьому прикладі виявляється перенос засвоєної дії на інші, зовні не схожі ситуації. На основі розвитку предметних дій, коли предмети використовуються у звичному суспільно закріпленому їх призначенні, розвивається сюжетно-відображувальний етап предметно-маніпулятивної гри. Спостерігаючи за працею дорослих, дитина розкриває для себе сенс дій дорослого з предметами і намагається відтворити його у своїй грі: дорослий бере мило, щоб вимити руки; сідає за кермо автомобіля, щоб поїхати на роботу тощо.

       Предметні дії малюка поступово набувають ознак ігрових дій, чому сприяє дорослий, коли спонукає дитину: «вилікуй хвору ляльку; йдіть обідати разом із зайчиком». Для дитини головним стає не сама по собі предметна дія, а її умовний результат. Малюк виконує своєрідні розумові дії з уявними предметами: немовби годує котика обідом. У предметно-маніпулятивній грі закладаються основи сюжетно-рольової гри, яка властива дітям з 3-х років. Так, дитина доглядає за лялькою – своєю «дитиною», фактично виконуючи роль мами, але не називаючи себе відповідно до цієї функції. На питання дорослого «ти хто?» відповідає: «я – Катя».

​

       7. Соціальний досвід дитини поширюємо, формуємо соціальну  поведінку: готуємо до сприймання соціальної інформації (бажання пізнати людей і робити добрі вчинки); поширюємо  спілкування, формуємо здатність обирати стосунки та знаходити спільну мову з іншими, наявність друзів тощо.

       Практичні поради: розповідаємо дитині про добрі та погані вчинки, про правила спілкування, можливості вирішення конфліктів мирним шляхом, навчаємо знайомитися, ділитися іграшками.

​

       8. Поширюємо коло людей, які впливають на формування навичок. При цьому важливо акцентувати увагу на позитивному та якісному сприйнятті. Наприклад, коли дитина сама прибирає свої іграшки після того, як закінчила грати, дорослі  можуть сказати про те, що вони цінують її: «Я дуже ціную, коли ти прибираєш іграшки без підказки». Під час розмови з дітьми батькам слід бути обережними в тому, що вони кажуть і як вони це кажуть. Усе, що батьки кажуть своїм дітям, указує на те, що вони відчувають по відношенню до них. Наприклад, якщо батьки кажуть щось на зразок: «Не заважай мені зараз. Я зайнятий!», діти можуть подумати, що їхні бажання й потреби не важливі. Тож поширюючи коло людей у спілкуванні з дитиною, ми розвиваємо та формуємо риси особистості одночасно.

​

​

​