top of page

Поради батькам:

"Як підготувати дітей до школи."

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

       Психологічні риси  учня: стійкі бажання вчитися, стати школярем, щоб отримувати певні знання, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю,

достатній рівень розумового розвитку й розвитку мовлення, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.

       Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого бажано уникати до школи?

Не слід:

  • до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

  • оцінювати все, що робить малюк;

  • проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

  • прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

  • навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

  • вчити дитину слухати своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей – дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.

       Світогляд дитини, її знання – це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки – знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

Світогляд дитини – це те, що вона:

  • знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);

  • знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;

  • знає про світ;

  • полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, оповідання, письменники, художники, композитори);

  • знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці – за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю – байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;

  • знає про сучасну техніку, транспорт.

        Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти називати звуки, з яких складається слово.

​

                                        Ігри, у які Ви можете пограти з дітьми

1. "Жуки"

- Ось жуки розправили крила і полетіли: "ж-ж-ж". (Діти бігають по кімнаті.)

- Яку пісеньку співає жук? – запитує дорослий.

- "Ж-ж-ж", - відповідають діти.

- Давайте скажемо слово "жук" так, щоб почути пісеньку – "ж-ж-ж". (Діти охоче повторюють слово, "гудять", вслуховуються в пісеньку жука.)

- А давайте послухаємо, чи є пісенька жука в інших словах? Ж-ж-журавель.

- Є!

- А в слові нож-ж-жиці? Ж-жайворонок? (Є.)

- Метелик? Чи співає в цьому слові жук свою пісеньку? (Ні.)

"З" – політ комара (протягування);

"Ш" – шелест листочків;

"П" – пихтіння їжака (швидке повторення);

"Р" – працює мотор.

2. "Скільки звуків? На якому місці?"

Матеріал: картка із зображенням будинку.

- Давай будемо шукати звуки. Скажи слово "дім" так, щоб я почула в ньому перший звук. Закриємо першу клітинку фішкою (білою, жовтою).

3. "Хто уважніший"

- Тепер я називатиму звуки, а ти зніматимеш його зі схеми. Подивимось, який ти уважний. Прибери, будь-ласка, звук "д".

4. Вправи на розвиток дрібної моторики руки та зорово-рухових координацій.

  1. Змальовування графічних зразків (геометричних фігур та візерунків різної складності).

  2. Обведення за контуром геометричних фігур різної складності з послідовним збільшенням радіуса обведення (по зовнішньому контуру) або його зменшенням (обведення за внутрішнім контуром).

  3. Вирізання фігури з паперу за контуром (плавно, не відриваючи ножиці від паперу).

  4. Розфарбовування й штрихування (потрібно цьому заняттю надати загального ігрового мотиву, щоб дітям було цікаво).

  5. Різні види зображувальної діяльності (малювання, ліплення, аплікація тощо).

  6. Конструювання та робота з мозаїкою.

  7. Освоєння ремесел (шиття, вишивання, в'язання, плетіння, робота з намистом тощо).

bottom of page