
План заходів, спрямованих на запобігання та
протидію булінгу (цькуванню)
в ЗДО №154 у 2025/2026 навчальному році
Наказ по ЗДО № 154 від 21.10.2025 № 110р "Про створення постійно діючої комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) у ЗДО №154
Сценарій у разі нападу або ризику нападу на заклад дошкільної освіти
Правила поведінки для вихованців у дитячому садку
Правила поведінки здобувача освіти в ЗДО базуються на законах України, наказах Міністерства освіти і науки України та рішеннях органів місцевого самоврядування, Статуті закладу.
- завжди вітатися з вихователем, працівниками дитячого садка та дітьми;
- слухати вихователя, не плакати, не пустувати;
- не ламати іграшки, не рвати книги, берегти все;
- не йти з дитячого садка без дозволу;
- сперечатися треба чесно, принципово, не ображаючи один одного, не допускати переходу суперечки у сварку;
- не звертати уваги на тих, хто хоче образити, дражнити, просто потрібно відійти від них; - не ображати нікого, не дражнити;
- розв'язувати проблеми за допомогою слів, а не кулаків;
- поступатися, шукати вихід із складних ситуацій;
- уміти миритися, не сваритися;
- говорити чітко і спокійно, стежити за силою звуку, ніколи не підвищувати голосу, не кричати;
- вживати чарівні слова у зверненні до дорослих людей та суспільстві; - до дорослого звератися на "Ви";
- ніколи не вживати нецензурних, брутальних слів, адже це не прикрашає людину, а навпаки
- принижує її інтелект;
- ніколи не перебивати розмову людей, а дочекатися, коли розмову закінчать; коли розмовляють дорослі, не слід втручатися в їхню розмову і щось додавати, заперечувати чи стверджувати, коли тебе не питають;
- завжди говорити правду;
- просити вибачення тоді, коли щось зробив ненароком або справді хочеш виправитися, розуміючи свою провину;
- вчіть дитину шанувати старших. Пам'ятайте! Як ви ставитеся до своїх батьків, так і ваші діти ставитимуться до вас.
Порядок реагування на випадки булінгу (цькуванню)
Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу в закладі освіти
Булінг – що це та як на нього реагувати?
Булінг (цькування)– психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електроних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками колективу закладу освіти, або дитиною стосовно іншого учасника цього колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси постраждалої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов'язків.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
З питань, що стосуються насильства і жорстокого поводження з дітьми (у тому числі і у власних родинах), проблем із психологічним здоров’ям дітей, ризиків, з якими діти стикаються в Інтернеті та іншій скрутній ситуації можна звертатися до консультантів Національної дитячої гарячої лінії.
Наразі Національна дитяча гаряча лінія надає консультації в телефонному та онлайн – режимах в будні дні з 12:00 до 20.00: короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів), 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).
Чому діти стають жертвами булінгу?
Психологи визначають декілька основних причин:
Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька… Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в дитячому колективі.
Атмосфера в колективі. Бувають колективи, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Що робити батькам?
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю або, принаймні, друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до навчального закладу.
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у закладі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Як допомогти дитині-агресору?
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з педагогами, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Порадьтеся зі дитячим психологом.
Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти.
Міністерство освіти і науки України підготувало наказ від 18.06.2026 №961 "Про внесення змін до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядку застосування заходів виховного впливу"
ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ
Педагогічні працівники зобов’язані повідомляти керівництво закладу дошкільної освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
Учасником освітнього процесу (педагогічні працівники, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява про випадок цькування.
Наказ по ЗДО № 154 від 02.10.2026 №80р "Про внесення змін до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)"
Наказ по ЗДО № 154 від 02.10.2026 №82р "Про затвердження Порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) та/або жорстокого поводження з дитиною"
Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) та/або жорстокого поводження з дитиною в закладі дошкільної освіти (яслах-садку) комбінованого типу №154 "Сонячне місто" Запорізької міської ради

Оформлення заяви
Заява заповнюється державною мовою, розбірливим почерком. Виправлення не допускаються. У заяві необхідно вказати:
* прізвище, ім'я, по батькові заявника, адресу фактичного проживання, контактний телефон;
* навести розгорнутий виклад фактів щодо виявлених випадків булінгу (цькування);
* зазначити дату подання заяви та підписати особисто.
Куди звертатися у випадках домашнього насильства:
-
до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства;
-
на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;
-
до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;
-
до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного). Щоб донести в доступний спосіб до учасників освітнього процесу інформацію про те, куди звертатися у випадках домашнього насильства.
Дитина — свідок насильства — теж постраждалий від домашнього насильства. Якщо у родині, де відбувається домашнє насильство, є діти — не варто тішити себе ілюзіями, що вони нічого не помічають й на них така ситуація ніяк не вплине. Діти все бачать, все відчувають, й нездорові стосунки між батьками можуть травмувати їх навіть більше за те, що вони побачили на війні.




